Психологічна допомога у лікуванні травми. EMDR рух очима
Терапевтичний метод EMDR (Eye Movement Desensitization and Reprocessing)
(означає у перекладі "десенсибілізація методом руху очей та переробки інформації")
EMDR у 1987 році започаткувала Френсін Шапіро.
Метод допоміг вже більш ніж одному мільйону людей, зазнавших травматичний досвід.
Це стосується таких проблем як:
- сексуальне та фізичне насильство
- проблеми в дитинстві
- фобії, страхи, тривоги.
Результати досягаються у короткий термін, показують довгостроковий ефект та стабільність.
Метод EMDR заснований на принципі самозцілення психіки.
Під час сну є фази, коли людина бачить яскраві сни, знову проживає досвід, отриманий у реальності. Ми можемо помітити у людини під час саме цієї фази сну рухи очей.
Такі прояви активності можна використати з метою допомоги пропрацюванню травмуючих спогадів.
Відомо, що нанесена психічна травма може набути самотравмуючу силу. Знов і знов в уяві виникають картини події, яку хотілось б забути.
Чи зрозуміти нарешті, що подія відбулась давно, і прийшов час зцілення.
Наш мозок у деяких випадках тимчасово відкладає усвідомлення стресової чи травмуючої події. Коли це відбувається та чому?
Будь-який досвід - чи то інформація про оточуючий світ, чи життєвий досвід, отриманий у стосунках, опрацьовує наш мозок. Після цього інформація зберігається у нашій пам’яті. Ми дізнаємось щось нове про себе та інших людей, вчимося ефективно долати перешкоди, розуміємо світ - все це буде записано у пам’яті.
Але іноді події занадто болючі, можливо навіть незрозумілі для нас. І тоді мозок якби «відкладає на потім» процес переробки інформації. Замість того,
щоб бути збереженою у мережі пам’яті, зайняти своє місце у спогадах, подія знов і знов стає перед очима. Це відбувається мимоволі, неможливо контролювати процес. Події минулого стають яскравішими ніж те що відбувається тут та зараз. Вони набувають владу над нашою поведінкою, думками, емоціями.
У яких випадках ми можемо очікувати подібного?
- події періоду дитинства, коли ще немає розуміння, можливо навіть слів, деякі зони мозку ще нерозвинуті
- раптова, неочікувана подія, загроза життю
- знов та знов повторюється стресова ситуація, і нема нікого, хто підтримав би, втішив, дав безпеку.
Дійсно, наш мозок, відкладаючи процес усвідомлення події, дає нам можливість перепочити. Але, на жаль, втримати думки про стресову подію під замком надовго неможливо…
Вона буде повертатись у нічних кошмарах, тяжких спогадах, нав’язливих думках.
Ситуація сьогодення, хоча б чимось нагадуючи стресову неперероблену подію, викликає не тільки тривожні думки, але й дискомфортні фізичні симптоми.
Як працює метод EMDR?
Інформація у наш мозок записується за допомогою утворення зв’язків між нейронами (клітинами мозку).
Використовуючи рухи очей, поплескування, звуки, ми активізуємо обидві півкулі мозку. На рівні фізіології це означає, що зони мозку, де була, так би мовити, «захована» інформація, отримують можливість встановити нові нейронні зв’язки. Відбувається усвідомлення на новому рівні травмуючої події, вона може зайняти своє місце у минулому досвіді людини. З’являється можливість жити подіями сьогоденної реальності. Людина може припинити жити подіями минулого, почати будувати нове життя.
Переваги методу EMDR
Психотерапевтичні методи будь-якого напрямку виконують наступну послідовність:
- Заховану травмуючу подію потрібно дістати для переробки.
- Подія усвідомлюється, перепрацьовується та стає частиною набутого досвіду.
Важливо те, що наш мозок ховає негативні події для збереження можливості нормально функціонувати. Тому є таке поняття як «спротив». Цей механізм утримує нашу психіку від контакту з болісним спогадом. Долати спротив психіки іноді неможливо, бо рівень болісних відчуттів занадто високий - працює механізм захисту психіки від надмірних почуттів.
На відмінність від всіх інших методів, EMDR дозволяє знизити чутливість психіки. Наступним кроком мозок запускає механізм по переробці стресової інформації. Рухи очей, чи поплескування, постукування допомагають просуванню інформації по нейронним шляхам. Утворюються нові нейронні зв’язки, запускаючи процес консолідації пам’яті.
Пам’ять про подію нарешті стає частиною минулого, припиняється втручання картин жахаючого досвіду у сьогодення.